Проєкт

Метою нашого проєкту є допомогти молоді по-новому подивитися на громадянську ідентичність як на частину буденності, а не постійний героїзм. Через діалоги та рефлексію - показати зв’язок між поведінкою в соцмережах і реальним життям. Проєкт спрямований на створення безпечного простору для розмови про роль «звичайної» людини в умовах війни та зменшення внутрішньої напруги та апатії. Він допоможе молоді усвідомити власну відповідальність без почуття провини та постійного тиску.

В умовах повномасштабної війни поняття громадянської ідентичності в Україні часто зводиться до образу героя, активіста або публічного волонтера. Водночас більшість молодих людей проживають війну і громадянство інакше - між роботою, навчанням, домом, тривогою, соціальними мережами та внутрішніми сумнівами щодо власної «достатності». Це породжує відчуття провини за «негероїчність», знецінення власної щоденної позиції, розрив між онлайн-активністю та реальними діями. Молодь не завжди має безпечний простір для чесної розмови і часто може ставити собі питання: що означає бути громадянином без подвигу? Або як жити і залишатися відповідальними без самозвинувачення у довготривалій кризі? Проєкт відповідає актуальному суспільному запиту на осмислення громадянства як щоденної практики, а не виняткового героїзму, і сприяє зниженню психологічного напруження та апатії серед молоді.

Молодь віком від 14 до 35 років, студенти, працююча молодь, внутрішньо переміщені особи (ВПО), молодіжні лідери думок та фахівці, що працюють з молоддю.