Програма

Активізація потенціалу міжпоколіннєвої взаємодії в сім’ях та громадах як важливого фактору соціалізації дітей з інвалідністю.

Міжпоколіннєва взаємодія – один із суттєвих факторів розвитку та функціонування суспільства. Особливо посилилась її роль на фоні зміни демографічної ситуації в Україні, корінних змін в ціннісних орієнтаціях поколінь. Проблема подолання розриву наступності поколінь є актуальною для сучасного українського суспільства. Надзвичайно важливим і пріоритетним завданням суспільного розвитку є інтеграція позитивного соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, в сучасні моделі сім’ї та соціуму в цілому. Особливого значення міжпоколіннєві контакти набувають у сім’ях з дітьми з інвалідністю. Саме в таких родинах міжпоколіннєва взаємодія виступає як основний потужний внутрішній ресурс передачі соціального досвіду дітям, що мають обмеження життєдіяльності. Такі обмеження звужують коло соціальних контактів дитини з інвалідністю, в результаті саме родинні взаємостосунки виступають в ролі моделі суспільства, в яке має інтегруватись дитина. В реаліях сучасного суспільного життя сім’я, як базовий осередок міжпоколіннєвих зв’язків, поступово втрачає функції інституції, що стабілізує соціальну взаємодію в суспільстві. Спостерігаються процеси дистанціювання в родині та послаблення близьких родинних зв’язків. І тут особливої гостроти ця проблема набуває в родинах, що виховують дітей з інвалідністю. Діти відчувають свою ізольованість не тільки у суспільстві, а й почасти і у власній родині. Зайнятість батьків, віддаленість та втрата емоційних зв’язків з «третім поколінням» в нуклеарни

Сім’ї з дітьми з інвалідністю, соціальні працівники, психологи, соціальні педагоги, соціальні представники ОТГ.